Видатні постаті українського козацтва

ЗИНОВІЙ (БОГДАН) ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

1595-1657

Народився 27 грудня 1595р. В Чигирині в сім’ї дрібного українського шляхтича Михайла Хмельницького.

Батько намагався дати синові добру освіту. Зиновій навчався спершу спершу в українській школі, а потім у Львівській єзуїтській колегії. Вивчив Латину, польську, згодом татарську, турецьку, російську мови.

З молодих літ Хмельницький служив у козацькому війську, ходив походами на татар, турок. У 1620 р. Разом із батьком узяв участь у поході польського війська до Молдови проти турків. У битві під Цецорою батько загинув, а Зиновій потрапив у полон, де пробув два роки. Там він опанував турецьку і татарську мови.

Запорожці викупили його з полону і він вступив до реєстрового козацького війська, в якому став писарем, а згодом чигирським сотником. Богдан жив у родинному маєтку на хуторі Суботів, але на собі зазнав свавілля з боку польської шляхти.

В січні 1648 р. Хмельницького обрали гетьманом Війська Запорозького. Ставши гетьманом, він у своїх універсалах закликав нарлд до повстання. Б.Хмельницький налагодив зв’язки з Кримським ханством, зумів привернути на свій бік татар.


Б.Хмельницький був людиною залізної волі та великої енергії, прекрасним організатором. Він умів володіти масами і підтримувати дисципліну. Умів вибирати собі помічників, соратників, вірних друзів із різних верств населення українського суспільства. Чітко ставив завдання перед собою, перед підлеглими і намагався йти до кінця в їх виконанні. Усе робів для єднання народу в досягненні національної єдності й свободи. Зумів об’єднати різні верстви населення в боротьбі проти польського панування, за велику справу власного визволення. Великий був військовий талант Хмельницького. Він не використовував тактики облоги замків, а йшов на головні сили ворога. Використовував фактор раптовості, тактику наступального бою, перемогу здобував комбінованим наступом кінноти й піхоти, вміло організовував розвідку й партизанську боротьбу в тилу ворога. Як головнокомандувач війська він виграв 12 великих воєнних операцій. Б.Хмельнцький – талановитий дипломат, брав участь у багатьох акціях. Він вивів Україну на міжнародну арену. Козацьку державу визнали 10 країн. Одночасно він був скромною людиною в побуті, не думав про власне збагачення.


Заслуга Б.Хмельницького полягає в тому, що він створив власне Українську державу – Гетьманщину, козацьку республіку з демократичним ладом, що відрізнялася від феодальних держав Європи.


ПЕТРО-КОНАШЕВИЧ САГАЙДАЧНИЙ

бл.1570-1622рр.

П.Конашевич-Сагайдачний – один з найвидатніших козацьких ватажків, людина великих організаторських здібностей,безстрашний, видатний полководець, схильний до активних наступальних дій, який використовував фактор раптовості, несподіваного нападу. Водночас він був талановитим дипломатом і державним діячем.

Брав участь у знаменитих морських і суходільних походах проти Кримського ханства і Турецької імперії, заживши особливої слави.

Народився в с. Кульчиці на Львівщині, навчався в Острозькій академії, був на службі в київського судді Аксапа, а згодом опинився серед запорожців.

З 1616 р. І до кінця свого життя він був гетьманом Війська Запорозького. Ставши гетьманом, П.Конашевич-Сагайдачний велику увагу звертав на зміцнення війська:

Систематично проводив його реорганізацію;
Звільнився від ненадійних і тих, хто порушував дисципліну;
Дбав про озброєння козаків;
Домігся, щоб кожен козак мав коня;
Проводив тренування і навчання війська;
Час від часу проводив огляд військового вишколу козаків;
Збільшив кількість чайок до 300.

П.Конашевич-Сагайдачний відомий і своєю просвітницькою діяльністю. Він з усім військом був вписаний до Київського братства, підтримував з ним тісні стосунки, постійно опікувався цим культурним і духовним центром, надаючи йому велику матеріальну допомогу. Він здобув собі слави і двома великими походами: Московським 1618 року і Турецьким 1621 року – Хотинська битва.


ІВАН ВИГОВСЬКИЙ

Іван Виговський – видатний український державний діяч, тонкий і розумний політик, військовий спеціаліст, визнаний дипломат, людина високого розуму та європейської освіченості.

Походив з українського шляхетського роду на Київщині. Закінчив Києво-Могилянську академію, був прихильником православ’я. Перебуваючи на службі у польському війську, потрапив у полон до татар на Жовтих водах. Б.Хмельницький викупив його з полону і невдовзі призначив генеральним писарем Війська Запорізького. Післі смерті Хмельницького обраний наказним гетьманом при Юрієві Хмельницькому, а згодом домігся гетьманської булави.

Головна мета його діяльності – обстоювання повної самостійності України.


ІВАН САМОЙЛОВИЧ

Іван Самойлович – високоосвічена людина. Він проводив курс на створення аристократичної, з міцною гетьманською владою держави. Рішуче протидіяв спробам Запорожжя здобути політичну самостійність. Під час його гетьманства утвердився адміністративний поділ Лівобережної України, сформувалися судові та адміністративні установи, які збереглися протягом століття.

Іван Самойлович вірно служив російському цареві, а тому завжди був певен у його підтримці.

Намагався встановити свою владу на Правобережжі. У 1676 р. На Переяславській раді Самойловича проголосили гетьманом обох боків Дніпра.

Правив самовладно, прагнув зробити гетьманство спадковим, піклувався про особисте збагачення. Він щедро роздавав землі та важливі посади своїм родичам. Це викликало невдоволення старшинської верхівки, яка використала невдалий похід російський та козацьких військ 1687 р. На Крим як привід для звинувачення його у зраді та позбавлення гетьманства.

Цар повірив доносам. Після довгих катувань і допитувань його заслали до Сибіру. Все його майно і його численних родичів було конфісковано і перейшло у власність царя.


ІВАН МАЗЕПА

Іван мазепа – видатний політичний і культурний діяч України. Його гетьманування – це час відродження України, епоха поліичного, економічного й культурного розвитку. Але водночас Іван Мазепа – одна з найбільш суперечливих постатей України.

Він робив дуже багато для розвитку культури, освіченості України. Підтримував матеріально художників і вони малювали його портрети, хоча сьогодні ми не моємо жодного достовірного портрета цієї видатної людини, мецената української культури.

Власним коштом він будував і реставрував багато храмів, сприяв утвердженню православ’я. І майже два століття їм’я національного борця українського народу проклинали щороку на Великдень у всіх церквах Російської імперії, намагаючись викреслити його ім’я з історичної пам’яті народу.

Походив з української православної старшини Білоцерківського повіту. Навчався в Києво-Могилянській академії, згодом у єзуїтській колегії, а потім продовжив навчання у Західній Європі.

Змолоду служив при дворі Яна ІІ Казимира, виконував дипломатичні доручення. Згодом Мазепа залишив королівський двір і повернувся на Україну. У 1665 році пішов на службу до правобережного гетьмана П.Дорошенка – спершу в особисту охорону гетьмана, згодом – на дипломатичну роботу.

У 1676 році, дорогою до Криму, потрапив у руки І.Сірка, який подарував його лівобережному гетьманові І.Самойловичу, а той переслав його до Москви.

Але замість Сибіру Мазепа дістав протекцію і поступив на службу до Івана Самойловича. Спочатку був вихователем винів Самойловича, служив у Переяславському полку, де відзначився мужністю і воєнним хистом, за що був обраний генеральним осавулом.

У липні 1687 року козацька рада обрала Івана Мазепу гетьманом. Він заступив засланого до Сибіру Самойловича. Гетьманом він став завдяки яскравим особистим якостям, освіченості і високій культурі, дипломатичним здібностям, високому авторитету, якого заслужив у козаків і козацької старшини.

Він створим сильну владу з суворою дисципліною задля вищих інтересів держави. Після Б.Хмельницького Іван Мазепа вперше поставив особу гетьмана на рівень державного монарха. Він спирався на козацьку старшину, духовенство, яке прославляло його політику та його особисто. На жаль, він не брав до уваги селян і рядових козаків, і вони в рішучий момент не підтримали свого гетьмана, хоч і ненавиділи Москву. Він полюбляв владу, яку ототожнював із могутністю держави і захищав її від будь-яких посягань з боку запорожців, що боролися за свою автономність, і від тієї частини старшини, яка писала на нього доноси цареві.

Мазепа знав силу грошей і зібрав великі багатства, але не був скупим, а став великим меценатом. Давав гроші на церкви, школи, лікарні, друкарні, робив подарунки старшині, задобрював московських чиновників. Він прагнув зробити Україну великою і сильною європейською державою, визволити народ з-під гніту московського царя.

Цар Петро І нищив козацтво, що й стало причиною рішення Івана Мазепи вступити у союз з Карлом ХІ, щоб вирватися з-під влади Росії. Після поразки під Полтавою шведський король Карл ХІІ та Мазепа втекли на турецьку територію, поселились у Бендерах. Івана Мазепу було скинено з гетьманства, заочно присуджено до шибениці, проклято всенародно.